acrylic, canvas
48" x 48"
2015

Коли довкола ніч є чорна,
життя важке, неначе жорна,
а серце з болю мліє,
приходиш ти, надіє.

Приносиш ясний усміх долі,
хвороба гоїться поволі,
обнова в серці спіє.
О нам світи, надіє.

Коли розпечені в нас чола,
душа отруєна і квола,
твій свіжий холод віє.
До нас лети, надіє.

Іде на манівці дорога,
не бачиш сонця з-за порога,
зневіра в серці тліє
приходиш ти, надіє,
дочко Бога!

Богдан-Ігор Антонич